Рубрика #Лідеризмін регулярно наповнюється новими історіями про людей, які творять зміни в своїх громадах. Однак хочеться розповісти й про тих людей, які збирають ці історії, які спілкуються з активними людьми в громадах і які часто залишаються за кадром – це наші регіональні координатори. Сьогодні розповімо про Андрія Кучурана, який представляє Центр розвитку громадської активності в Чернівецькій області.
- Андрію, розкажіть про себе, свої хобі.
Я займаюсь комунікаціями та розвитком громад – це остання і чинна «сторінка» моєї кар’єри, яка розпочалась чотири роки тому. З осені 2017 року працював в регіональному офісі Програми U-LEAD (тоді це був Центр розвитку місцевого самоврядування) – займався роз’ясненням реформи децентралізації влади: їздив по селах області на громадські слухання, де спілкувався з людьми; їздив по громадах, щоб збирати їхні історії успіху, популяризуючи їхні досягнення; також консультував фахівців громад для підвищення їх спроможності у сфері комунікації, впровадження нових інструментів залучення громадян до прийняття рішень. З літа 2020 року вже не працюю в регіональному офісі, але проводжу тренінги для громад зі своєї тематики – онлайн формат допомагає це робити для громад з різних куточків України. Також працюю в приватній структурі, де займаюсь зв’язками з громадськістю. А до цього була інша, не менш захоплююча, життєва сторінка, яка багато в чому сформувала мене як особистість. Я навчався в аспірантурі ЧНУ ім. Юрія Федьковича, в 2017 захистив дисертацію і здобув науковий ступінь кандидата політичних наук, недовгий період часу працював асистентом на кафедрі і викладав. Повезло також отримати стипендію на здійснення дослідження в Альбертському університеті, що в Едмонтоні, Канада. Але далі, як кажуть, вирішив перейти більше від теорії до практики і розпочав роботу в U-LEAD. Також в період з 2014 по 2018 роки реалізував спільно з друзями-колегами-однодумцями декілька проєктів. Основне спрямування – це інформаційно-просвітницька робота з населенням щодо основних реформ в суспільстві, нових інструментів взаємодії із депутатами різних рівнів, звітування останніх про виконання передвиборчих обіцянок.
Щодо хобі, то дуже люблю читати класичну художню літературу (Дюма та Ремарк улюблені письменники) та науково-популярну. З останнього прочитаного – фундаментальна, на мій погляд, книга Даймонда «Зброя, мікроби і сталь», яка мене вразила масштабом мислення автора та підходом до пояснення різних ситуацій. А друге хобі – це футбол. Люблю як переглядати, так і грати. Тут не можу не згадати місцеву чернівецьку команду УСК «Довбуш», якій допомагаю вести комунікацію, розвиватись і зростати. Зараз клуб виступає на обласному рівні та всеукраїнському аматорському, а наступні сходинки – це власна дитяча школа та вихід на професійний рівень. І ще одне хобі – це подорожі, які ми з дружиною обожнюємо. При чому любимо самостійно планувати свої маршрути, шукати найдешевші авіабілети, місце де зупинитись і що подивитись, скуштувати. Бо без проби національної чи місцевої кухні важко сповна зрозуміти територію, відчути її.
- Як Вас можна описати читачам одним реченням?
Чесний і відвертий у спілкуванні, а в роботі люблю глянути на ситуацію з максимальної кількості сторін для повноти аналізу та розуміння.
- Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?
Поштовхом став Євромайдан та Революція Гідності. Я брав активну участь в подіях в Чернівцях, їздили групою й до Києва після побиття студентів 30 листопада. Вже після цих подій почав відвідувати різні тренінги та навчання для активістів, з друзями розпочали й свої ідеї втілювати. Тоді я вже почав навчання на аспірантурі. Під час студентського періоду в університеті я також був активним, але ця діяльність рідко коли виходила за межі студентського самоврядування. Хоча вже на старших курсах ближче познайомився з діяльністю громадського руху «Чесно» і на парламентських виборах допомагав зі збором інформації – шукав згадки про діяльність тодішніх кандидатів в нардепи за останні 10 років в кожному випуску декількох друкованих газет. Пізніше, вже в 2015-2016 роках координував діяльність руху в Чернівецькій області.
- Пам’ятаєте, який проєкт був першим?
Звісно, це була осінь 2014 року і ми тоді з друзями дуже зраділи, що нашу ідею підтримала міжнародна організація «Pact». З того моменту і на декілька років ми з друзями стали колегами. Проєкт стосувався аналізу списків депутатів до Верховної Ради відповідно до критеріїв доброчесності руху «Чесно», випуску і розповсюдження інформаційного бюлетеня, організації школи громадянської журналістики, комунікування з кандидатами необхідності публічної презентації декларацій про майно і доходи ще до виборів. Це вже зараз стало звичною нормою те, що декларації посадовців та депутатів різних рівнів є у вільному доступі, а тоді це якраз були початки відстоювання необхідності даної норми. Тож радий, що ми також долучились до цієї перемоги.
- Які виклики були перед вами?
Я за освітою політолог. Мої друзі, з якими ми реалізовували перші проєкти, – це або одногрупники, або із суміжних спеціальностей на факультеті (історія, міжнародні відносини). Тому недивно, що ми обрали такий суспільно-політичний напрямок роботи. Ми творили свої ідеї самостійно і самостійно впроваджували свої проєкти. І коли ти робиш аналіз діяльності того чи іншого депутата, або допитуєшся в кандидата про механізми впровадження його передвиборчої обіцянки, то не всім це подобається. Тому нас регулярно намагались пов’язати з якоюсь політичної групою, або що ми працюємо на когось і не є незалежними громадськими активістами. Проте це завжди завершувалось лишень балачками, адже час проходив, а ми й далі стояли на своєму – самі обирали, якою справою займатись, яку тему підіймати, як її презентувати.
Інший виклик прийшов в той час, коли в 2017 році ми з колегами обрали інші шляхи самореалізації та продовження кар’єри. Я пішов на ниву децентралізації працювати, друзі – в журналістику.
- Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5 відсотків мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?
Гортаючи свою стрічку у фейсбуці, здається, що це 30-50 відсотків чернівчан. Але це в мене така «бульбашка», я це розумію. Насправді, думаю, що цифри десь такими є і в Чернівцях. Навіть ближче до 3%, бо в нас 180 тисяч виборців, то 5% це десь 9 тисяч людей. Але ця цифра, думаю, зростає. Пов’язано це із впровадженням нових інструментів громадської участі, як то бюджет ініціатив чи публічні консультації. Також не варто відкидати і ОСББ, бо неактивні люди не об’єднуються.
- Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?
Загалом моя громадська діяльність завжди була пов’язана з інформаційними кампаніями та просвітницькою робою серед громадян – щодо впровадження реформ, щодо діяльності депутатів. Наприклад, в 2015 році ми з колегами організували телевізійні дебати представників партій, які балотувались до Чернівецької міської ради. Із 20 партій, які подавали свої списки, у наших дебатах взяли участь представники 19-ти партій. Окрім цього ми записали більше десятка відео-звітів на той час ще чинних депутатів міської ради. Також проаналізували відвідуваність засідань сесій та комісій місцевих рад депутатами Чернівецької міської, обласної рад і 11 районних – з’їздили в кожен районний центр, де презентували результати аналізу, розповсюдили там інформаційний бюлетень, який містив певний дороговказ для виборців, як же слід обирати своїх представників, на що звертати увагу. Це була крута осінь крутого проєкту.
Також запам’ятався проєкт «Реформи зблизька». Тут, завдяки фінансовій підтримці міжнародних організацій змогли зняти два сезони відео-передачі «Реформи зблизька». Родзинкою цих двох проєктів було те, що ми не обмежувались записом і випуском лишень відео: ми запрошували до Чернівців фахівців національного рівня, які, по суті, розробляли ту чи іншу реформу. Тут, окрім інтерв’ю з ними для нашої передачі, організовували прес-клуб для ЗМІ та активних громадян; далі спікери спілкувались на профільних факультетах зі студентами; і це не все, бо також вони мали по 1-2 ефіри ще на місцевих телеканалах.
Це другий проект, який дуже запам’ятався. І ще хотів би згадати третій, який ми реалізовували в 2017-2018 роках. Ми досліджували стан місцевої демократії в Україні на прикладі трьох міст – Чернівців, Черкас та Миколаєва. Це передбачало збір та аналіз різних даних, але найбільше сподобалось робити глибинні інтерв’ю з експертами, журналістами, місцевими політиками в містах – я працював в Чернівцях та Черкасах. В підсумку вийшла аналітична записка із нашими висновками та рекомендаціями як збалансувати систему по лінії мер-депутатський корпус.
- Які основні цілі та плани на майбутнє?
Мені подобається співпрацювати з громадами, бо в них, як кажуть, «горять очі» – вони прагнуть змінювати на краще свою територію. Тому хочеться спільно з ними впроваджувати проєкти, які будуть покращувати їхню інфраструктуру, гуртуватимуть людей та даватимуть більше можливостей для цікавого та корисного проводження часу. До прикладу, дуже приємно, що долучився до підготовки проєкту Новоселицької громади «Розвиток та збереження споруд історичної та культурної спадщини Новоселицького ліцею», який є серед переможців конкурсу в рамках Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад Єврорегіон “Карпати-Україна”.
- Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Будьте сміливі у своїх задумах та ідеях, але пам’ятайте, що до сміливості мають додаватись знання та ґрунтовна підготовка. Одне без іншого не працює: знання без сміливості «обріжуть вам крила», а сміливість без знань буде ставити вас у незручне становище. Тому варто добре вивчати й аналізувати те, що робите, і бути сміливими, бо це відкриватиме нові горизонти і дозволятиме зростати.
Матеріал підготовлений в рамках проєкту «Центр розвитку громадської активності» за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).
