Контент-менеджерка громадської організації «Центр гендерної культури» з Харкова (ГО частково релокувала в Івано-Франківськ) Оксана Гріга в інтерв’ю для нашої рубрики «Історії нескорених» наголосила, що коли ти працюєш у громадській організації, то в твоєму житті з’являється дуже багато знайомств з цікавими та яскравими людьми, з якими хочеться реалізовувати сумісні ідеї, розповіла, як вдалося адаптувати свою діяльність в умовах війни, що зробить найперше після її закінчення і якою бачить повоєнну Україну.
– Пані Оксано, розкажіть про себе, свої хобі
– Мене звуть Оксана, ми переїхали у Франківськ із сином з Харкова. Місто нас зустріло дуже тепло, ми познайомилися із великою кількістю відкритих та неймовірних людей. Кажуть, що війна дуже швидко зближає. Скажу з власного досвіду, дивлячись скільки в нас вже є нових друзів з усіх куточків України – так. За фахом я соціальний педагог. Завжди подобалося проводити для дітей різні заходи, майстер-класи, займатися навчальними проєктами. Онлайн – частина мого життя та водночас хобі – дизайн. На даний момент – це найчастіше робота з громадськими організаціями.
– Опишіть себе для читачів одним реченням
– Якщо описувати себе одним реченням, то це буде, імовірно: Творча та комунікативна людина з активною життєвою позицією.
– Чим ви займалися до війни?
– До війни я працювала дизайнеркою-фрілансеркою, проводила різні заходи для дітей, а також була членкинею «Центру гендерної культури». Всі ці три діяльності збереглися і наразі, що мене дуже радує.
– Громадський сектор: чому саме таку діяльність обрали для себе?
– Скільки себе пам’ятаю, мені завжди була цікава соціальна сфера життя. Ми живемо в чудовій країні з чудовими людьми. З кожним роком наше суспільство зазнає певних позитивних змін, які дуже надихають. Хочеться бути маленькою частинкою цих змін.
– Якими своїми проєктами найбільше пишаєтеся?
– Мені дуже подобається проєкт нашої організації, який був присвячений внеску жінок у світову науку. Ми працювали зі школярством різного віку. Це надихало. Дуже приємно розуміти, що для деяких дітей це була нова інформація, яку вони понесуть далі по життю, і, хто знає, можливо, вона допоможе їм обрати свій шлях у майбутньому. Насправді я захоплююся усіма проєктами нашого центру! Дуже рекомендую зайти до нас на сайт та з ними ознайомитися чи взяти участь участь.
– Чи вам вдалося адаптувати свою діяльність в умовах війни? Що було найважчим для вас?
– Якщо говорити, про свою активність у теперішньому часі, то вона зазнала певних змін. Нещодавно я пройшла тренінг від ЮНІСЕФ щодо роботи з дітьми-переселенцями, також самостійно вивчаю літературу та читаю статті на цю тему. Хочеться бути максимально обережною та уважною до кожного, розуміти нові потреби дітей, які диктує наша нова реальність. Щодо дизайну та роботи у нашому центрі, то теж, звісно, війна додала нових сенсів та завдань. Найважчим моментом в моїй адаптації було, мабуть, повне прийняття того факту, що треба звикати до того, що це не буде «два-три тижні». Але дуже підтримувало розуміння того, що наші найкращі люди все роблять для нашої перемоги та вона обов’язково буде у свій час.
– Що найбільше мотивує вас продовжувати займатися своєю улюбленою справою?
– Найбільше мене мотивує займатися тим, чим я займаюся, це бажання дізнаватися щось нове, розвиватися та ділитися цим з іншими. Коли ти працюєш у громадській організації, то в твоєму житті з’являється дуже багато знайомств з цікавими та яскравими людьми, з якими хочеться реалізовувати сумісні ідеї.
– Чим ваша організація може бути корисною для інших?
– Відповідаючи на питання, яку користь для суспільства несе наша організація, скажу, що, на мою думку, це постійний діалог з людьми, який має на меті зміну парадигми стосовно старих та відверто шкідливих стереотипів, які ще існують в нашій країні. Річ про недоцільні гендерні стереотипи. За їх межами криється свобода вибору професії та самореалізації, здорові стосунки, безпека людей, якісна освіта, покращення у майже всіх сферах життя. Наразі всі ми кожен день долаємо серйозні виклики, кожен на своєму фронті… Це час змін та єдності, шлях до великої мети – суспільства з гуманною європейською ідеологією, де найвищою цінністю є життя і свобода людини. Всі наші проєкти спрямовані на досягнення цієї мети.
– На вашу думку, як під впливом війни зміниться сфера, у якій ви працюєте?
– Звісно, війна вплинула на діяльність нашої організації. Продовжуючи справу, якою ми займаємося з 2009 року – робота нашого Музею жіночої та гендерної історії з постійними проєктами Центру гендерної культури, ми розвиваємо нові напрямки діяльності, які є відповіддю на ту реальність, в якій ми живемо після повномасштабного вторгнення. Це, перш за все, підтримуюча та інформаційна робота. Ми збираємо історії жінок, які постраждали від війни та їх сімей, історії наших волонтерок та захисниць. Наша команда наразі розділена відстанню в сотні і тисячі кілометрів, але нас єднає спільна мета – робота над рівноправним та кращим майбутнім нашої країни.
– Що зробите найперше після закінчення війни?
– Після закінчення війни я складу вже не тривожний рюкзачок і поїду із сином подорожувати нашою чудовою країною. Хочу побувати у максимально великій кількості міст, в які вже повернуться в свій дім наші друзі, з якими ми познайомилися у Франківську.
– Україна після війни – якою вона буде?
– Україна після війни буде такою ж сильною, щирою та творчою, якою вона завжди була. Але, як і кожна людина, що прокидалася від сирен та вибухів увесь той час, наша країна збереже у своїй пам’яті цей страшний досвід, та зробить з нього висновки і здобуде ще більше міцності. Ми завжди будемо пам’ятати наших захисників і захисниць, які ціною неймовірних зусиль, а іноді власного життя вибороли нам цю перемогу. Ми станемо ближчими, побачимо те, чим кожне місто може поділитися і чому навчити. Це буде потужна та ефективна робота над відновленням у всіх сферах. Я ще знаю, що ми станемо добрішими один до одного, більш розуміючими. Вже стаємо. Обіймаю вас у думках та бажаю всім нам стійкості.
Матеріал підготувала координаторка хабу громадської активності в Івано-Франківській області Оксана Процюк. Проєкт «NGO relocation» реалізовує команда громадської організації «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» у партнерстві з Національним фондом на підтримку демократії (NED).
