fbpx
/
/
Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

Share on facebook
Поширити
Share on telegram
Поширити
306228113 617571293073693 2493058302991992212 n - Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

Ми продовжуємо наповнювати нашу рубрику «Історії нескорених» новими  надихаючими розповідями про громадських активістів, які були змушені покинути свої міста через війну.

Сьогоднішній наш герой – Юрій Давиденко, активіст з Маріуполя, голова ГО «Заходи», засновник коворкінгу для переселенців “Все буде добре. Хмельницький”.

До повномасштабної війни Юрій Давиденко жив у Маріуполі та створював можливості для розвитку та самореалізації молодих маріупольців, організовуючи заходи для виховання патріотичної молоді з активною громадською позицією, яка приймає участь в корисних для спільноти ініціативах.

Більше цікавих фактів про Юрія можете дізнатись в нашому інтерв’ю.

  • Розкажіть про себе, свої хобі

Мене звати Давиденко Юрій. Народився в Макіївці, потім жив в Донецьку, переїхав у Маріуполь в 2012 році, залишився в 2014 році в українському Маріуполі. Виїхав з міста 15-16 березня 2022 року. Зараз у Хмельницькому. Підприємець – івент агенство, консалтингові послуги, тренер, була кавʼярня. Одружений, є кішка та кіт. Кота намагався евакуювати із Маріуполя, бо він втік на початку березня, знайшли сусіди і добрі люди допомогли його вивезти з міста.

Маю 3 вищі освіти. Голова ГО Заходи.  Хобі: Футбол, кальян, настільні ігри.

306219922 502476737879284 3022617149943593517 n - Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

  • Опишіть себе для читачів одним реченням

Компетентна, цікава людина з багатьма знайомими.

  • Чим ви займалися до війни? 

Напередодні війни в планах у нашої команди було безліч проєктів: серія муралів про здоров’я, відкриття молодіжного громадського простору, що мав стати центром розвитку підприємництва та демократії Приазов’я, розбудова інфраструктури для фахівців з ІТ-сфери, які могли б поєднувати в Маріуполі роботу з відпочинком на морі. Але планам не судилось здійснитись, все обірвало російське вторгнення 24 лютого.

Загалом я займався розвитком ІТ, підприємництвом, партисипацією, створенням Молодіжного центру на 2500 м2 та  імпакт-стартапу “Мелекіно-renovation” – готелю для релокування ІТ-фахівців.

  • Громадський сектор: чому саме таку діяльність обрали для себе?

Громадською діяльністю я почав займатись ще навчаючись в університеті, приєднавшись до студентського самоврядування.

Після 2014 року відчув, що в Маріуполі не вистачає молодіжних заходів, тож вирішив взяти справу в свої руки. Разом з іншими ентузіастами в 2016-2017 роках створив громадську організацію, яку так і назвали – «Заходи». Це стало обʼєднанням студентів різних вишів, включаючи переселенців з інших міст. Організація проводила фестивалі, форуми, вечірки, змагання для молоді, збираючи кошти на соціальні потреби незахищених верств населення.

Згодом долучився до маріупольської команди «Центру розвитку стартапів 1991» і працював там івент- та ком’юніті-менеджером. Хаб у Маріуполі був відкритим майданчиком для всіх мешканців та гостей міста. Основною аудиторією хабу була молодь, люди креативних професій та учасники студентських ініціатив. В хабі регулярно проводились освітні заняття з бізнесу, маркетингу, SMM, продажів, HR-менеджменту, інвестування для розвитку ІТ-спільноти в місті.

306211284 1440348053123378 1948839799652638877 n - Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

Я бачив що таке рівень організації і тусовок в Донецьку, це 75-років Шахтарю та Євро 2012. Я був волонтером, попав в цю тусовку і затягнуло. І самореалізація в іншому місті через таку діяльність дуже крута. Було багато вільного часу, так я навчався 10-11 клас у військовому ліцеї, там був розклад і постійно щось робив. Так і в Маріуполі, почав займатись і затянуло.

  • Якими своїми проєктами найбільше пишаєтеся? 

Важко сказати, але, мабуть, це «Центр розвитку стартапів 1991», «Демократичний бал», «Реабілітаційний центр в Мартинківцях» та коворкінг «Все буде добре. Хмельницький».

  • Чи вам вдалося адаптувати свою діяльність в умовах війни? Що було найважчим для вас?

Найважче було вибратись із Маріуполя і прийняти, що все втратив. З самого початку війни я допомагав людям, возив воду, їжу, робив коктейлі молотова.  З 3 березня місто опинилось в облозі та було відключене від усіх комунікацій, довелось виживати під обстрілами в підвалах. 15 березня стало ясно, що з міста треба тікати. Я втратив все: бізнес, квартиру, машину, одяг, всі свої речі, і почав життя з 0.

Опинившись в Мукачево я поселився в місцевому прихистку і одразу зайнявся тим, що добре знаю та вмію – волонтерством. З квітня місяця відправив більше 10 тонн гуманітарної допомоги. Намагався передати продукти та ліки до Маріуполя, однак водій-волонтер потрапив у полон, де перебував 2,5 місяці.

Нерідко натхненням для ідеї нового проєкту може стати проблема з якою стикаєшся сам або твої знайомі. Для мене такою проблемою стала відсутність прихистку, місця й умов для повноцінної роботи. Саме так на думку спало створити коворкінг з усіма необхідними меблями, Інтернетом та кавою, де переселенці та місцеві мешканці могли б спілкуватись і працювати разом в комфортних умовах.

306326120 422992326484748 464191932101861345 n - Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

Об’єднавшись з колегами-однодумцями в травні у Хмельницькому відкрили Коворкінг-хаб для переселенців та релокованих ГО “Все буде добре. Хмельницький”, який виграв конкурс в проєкті “NGO-Relocation”, що забезпечило сталість проєкту, дозволило, закупити обладнання отримали кошти на інтеграційні заходи.

У червні допомагав знайомим активістам відкривати коворкінг для ВПО вже у Мукачево.  З квітня по липень ГО “Заходи” проводила інформаційну компанію в Закарпатській області з психологічної допомоги для ВПО.

Іншою проблемою переселенців, яку необхідно було вирішити – це житло і психологічна реабілітація для подолання негативних наслідків війни, тож я вирішив створити реабілітаційний центр для ВПО. Цю ідею підтримав хмельницький підприємець, який запропонував віддати в оренду на 3,5 роки, з можливістю пролонгації, дитячий табір у с. Мартинківці. Це мальовниче місце на річці Збруч, поряд з місцевим курортом с. Сатанів. Після підписання договору розпочалось залучення до ініціативи коштів та небайдужих волонтерів. Було розроблено план реконструкції з будівельниками з Маріуполя, які вступили до організації. По завершенню реконструкції першого корпусу, табір зможе вміщувати одночасно 100 осіб, після ремонту другого корпусу, табір буде вміщувати 300 людей.

  • Що найбільше мотивує вас продовжувати займатися своєю улюбленою справою?

Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст тим паче з досвідом потрібен. Я бачу свій IMPACT і це надає сил. Працюю по 14-16 годин в день. Мотивація  – це розуміння того, що є фронт, і там хлопцям важче, ніж мені. І найголовніша мотивація – скоріше б перемогти росію та відбудувати Маріуполь.

306141809 780788563231042 5885725872755316327 n - Юрій Давиденко: «Я думав піти в ІТ, знову займатись підприємництвом, але зараз кожен активіст, тим паче, з досвідом потрібен»

  • Чим ваша організація може бути корисна для інших?

Ми маємо вже чимало досвіду, можемо поділитися порадами у консалтингу та напраацьовувати спільні проєкти.

  • На вашу думку, як під впливом війни зміниться сфера у якій ви працюєте?

Наша сфера завжди динамічна і це нормально.

  • Що зробите перше після закінчення війни?

Хочу відчути атмосферу Маріуполя. І з’їздити на Батьківщину – в український Донецьк та Макіївку.

  • Україна після війни – якою вона буде? 

Україна увійде у ТОП-10 країн через 5 років.

Матеріал підготовлений в рамках проєкту «NGO relocation», який реалізовує команда громадської організації «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» у партнерстві із Національним фондом на підтримку демократії (NED).

Share on facebook
Поширити
Share on telegram
Поширити
Напишіть ваше звернення