Сьогодні на її тендітних плечах – велика відповідальність – за себе, за дітей, за їхнє майбутнє, за дім, за сімейний бізнес і страх за життя чоловіка, який з перших днів війни – на передовій. Але тернополянка Ірина Головко знайшла у собі сили і вирішила не лише вижити в таких умовах, але і розвиватись, і удосконалювати омріяну власну справу, бо переконана, що жити – означає діяти навіть у жахливих умовах війни.
Підприємство у нас працює з 2018 року. Заснував його мій чоловік Андрій Головко. Це була його мрія – виробництво якогось цінного красивого товару. Він розвивав його до 2022 року. І 24 лютого 2022 року він прийняв рішення йти на фронт і запропонував мені прийняти на себе керівництво, – розповідає власниця виробництва свіжообсмаженої кави Ірина Головко.
Ірина зізнається, це була велика відповідальність – наймані працівники, партнерство, клієнтська база, брак досвіду, але по-іншому вчинити вона не могла. Згорнути виробництво і зрадити своїй мрії навіть у такій критичній ситуації було б не розумно.
Одним із викликів була логістика. Постачальник зеленого зерна – з-під Києва. А столиця на той час була перекрита. Ірина вийшла на польського постачальника з Ґданська, підписала резервну угоду.
У перший рік я багато навчалася. І вже в лютому 23 року я сертифікувалась сама як “обсмажчик” в м. Берлін. Я вникла у процес зсередини. Відповідно впровадила автоматизацію обліку усіх виробничих процесів, фінансового обліку, продажу, звітності і далі я купила обладнання для роботи з дорожчою кавою і ми почали розширювати асортимент в сторону преміум-класу.
На підприємстві постійно вивчають клієнтську базу, проводять маркетингові дослідження. Ірина активно включилась до участі у державних програмах. Завдяки першому гранту від Є-робота для учасників бойових дій та членів їхніх сімей на підприємстві, аби створити візуально конкурентний продукт, запустили ребрендинг пакування, найближчим часом запрацює он-лайн магазин, з’явились нові підрядники.
Другий проєкт – це Відважна від Міністероства цифровізації , в якому я пройшла у півфінал і виграла мінімальне грантування і вийшла у фінал в четвірці і наступного тижня виступатиму зі своїм проєктом як фіналістка проєкту “Відважна” і боротимусь за максимальний приз.
Чоловік каже, що він не сумнівався в тому, що я справлюсь, але він в захваті, як в мене це получається . В нас дуже різні з ним стилі управління. Але ми дорослі люди, ми навчилися сприймати одне одного і підсилювати тим, що ми різні. Йому подобається, що я не просто врятувала ситуацію, а що я постійно в розвитку.Таким успіхам дружини радіє чоловік. І це у непростих умовах на фронті додає йому сили.
Ірина переконана: для успіху потрібно відчувати, що у нас всередині є велика сила. У будь-якій ситуації треба приймати те, що ми не можемо змінити. Завжди є вихід, варто адаптуватись, шукати шляхи і бачити можливості.
Я чула багато скептичних відгуків про те, що гранти це щось нереальне, це не для нас. Дуже багато недовіри до державних програм. Я є свідком того, що це працює.
У Тернопільському обласному центрі зайнятості переконують: це справді працює. Головна ідея грантових програм для ветеранів та їхніх рідних – це створення нових робочих місць і реалізації мрій. І такою можливістю уже скористалися чимало охочих.
На сьогодні вже скористалося 36 учасників, які отримали грантові кошти. Це гранти для ветеранів і другого із подружжя. То на сьогодні ми маємо майже 17 мільйонів гривень, які вже отримали люди на розвиток власної справи, з них 21 мільйон гривень отримав ветеран на розвиток власної справи та 15 жінок отримали на розвиток власної справи майже 10 мільйонів гривень, – розповідає директор Тернопільського обласного центру зайнятості Микола Городецький.
Окрім того, за кожного працевлаштованого працівника, підприємець-ветеран чи його дружина отримають додаткові кошти. Діяти, щоб перемогти може кожен, впевнена Ірина Головко. Бо тил в час боротьби теж має бути надійним.
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі https://recovery.win/
