Наша рубрика #ЛідериЗмін завжди поповнюється інтерв’ю з новими надихаючими людьми, які творять себе та світ навколо. Цього разу ми розповімо вам про Роксолану Мудрак, громадську активістку із Перемишлян, що на Львівщині.
- Розкажіть про себе, свої хобі
Звати мене Роксолана, я з невеликого міста неподалік Львова – Перемишляни. Там почала займатися громадською активністю: спочатку в школі, а потім у громадських організаціях. Працюю сьогодні бренд-менеджером ТРК «Галичина», куди входить і радіо «Галичина» та інформагенство GalNet. Щодо хобі…не обмежую себе в пізнанні нового: тренуюсь в залі, вдома дивлюсь лекції TedX, вивчаю різні відео формати, інколи фотографую, знімаю, інколи в рідному місті беру велосипед і пряму на озеро, кайфую від тиші та хвиль. Це важливо, щоб перевантажитись.
- Як Вас можна описати читачам одним реченням?
Хммм…Скажу підписом з мого інстаграму: люблю мотивувати і мотивуюся людьми.
- Ви працюєте журналістом чи вдається співпрацювати з громадськими активістами?
Так. Коли ти і журналіст, і громадський активіст, ти краще розумієш як творити подію і як до неї залучити людей. Звичайно, найкраще у цьому допоможуть медіа. Це стосується будь-якої сфери, адже існує негласне правило: якщо ти щось зробив і не розповів про це – ти нічого не зробив. Активісти самі зацікавлені, щоб про їхні активності писали, а журналіст завжди в пошуках цікавих героїв та корисних для суспільства ініціатив.
- Коли і чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?
Насправді ніколи не сиділа на місці. А випадок в 11 класі познайомив мене з важливими людьми, які по суті творили ті корисні ініціативи в моїх рідних Перемишлянах. Мені було цікаво, щоб моє місто знали в області, що воно розвивалося і в ньому хотілося жити і було приємно жити.тоді бракувало активностейдля молоді, заходів неформальної освіти, взагалі культурних заходів, які б робилися не для звітності, а для людей.
- Пам’ятаєте, який проєкт був першим?
Були першими такі дрібні проекти – зустрічі з молоддю. Пам’ятаю, будучи на першому курсі засновник нашої організації сказав організувати захід для студентів технічного училища і розповісти про героїв Крут. Хвилювалась страшно, але це був перший крок до таких масштабних публічних виступів, адже тоді в аудиторії зібралося кілька сотень студентів. З більш масштабних подій – День Синього каменя. Це пам’ятна місцина у лісі. Навколо неї ходили легенди. Там ми зібрали жителів з цілого району, та навіть області. Перший рік нас було менше сотні, а на останнє свято до пандемії майже тисяча. Ми відновлюємо територію біля джерела та футбольного поля поряд, всю ніч там разом співаємо, дискутуємо, дивимось українські фільми та готуємо вечерю. У другий день організовуємо тренінги чи лекції на актуальні теми, де спікерами теж запрошуємо експертів з Львівщини чи навіть Києва. Весело і пізнавально. Плюс додаткова причина нагадати про місто і про те, що ми одна спільнота, яка його творить.
- Які виклики були перед вами?
Власне, ми ставили собі певну просвітницьку місію. Ми хотіли, щоб Перемишляни не сприймалися, як щось на периферії та нецікаве. Ми маємо що показати, в нас є круті та успішні земляки та є активне, креативне середовище з яким можна співпрацювати. З маленького спокійного міста, ми намагалися творити перспективне місто, а щоб люди, які виїжджають до обласного центру не соромилися казати звідки вони, а навпаки – пишалися.
- Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5% мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?
Думаю, це цілком правильно статистика. Десь більше, десь менше. Птання в тому, щоб активність була чимось можним. Немає нічого гіршого, ніж байдужість. Це і показала нам Революція Гідності, війна. Ти не можеш бути осторонь, адже ти і твориш свою країну, своє місто чи свій під’їзд.
- Якими проєктами найбільше пишаєтеся?
Напевно перший власним проектом, який менеджерила. Реалізувати його вдалося за підтримки гранту USA ID. Він був спрямований власне на залучення молоді до громадської активності. В рамках URBAN WAVE/МІСЬКОЇ ХВИЛІ ми навчали молодь створювати проекти, співпрацювати зі ЗМІ, просувати їх у соцмережах. Також разом робили перші кроки у презентації себе та своїх ідей, практикувалися у публічних виступах. Діти були задоволені, а я неменше.
- Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?
Жоден наш проект не був комерційним і за жоден ми не брали якоїсь грошової компенсації. Шукали гроші в місцевих підприємців, подавалися на гранти, частково покривали витрати власними силами. Можливостей зараз дуже багато, просто не треба думати про невдачі, а пам’ятати для чого ви все робите.
- Чим ще ваша організація може бути корисна для інших?
Ми завжди відкриті до співпраці. Радо запрошуємо експертів з інших організацій виступати на наших подіях, також можемо ділитися власним досвідом.
- Що мотивує вас займатися громадською діяльністю?
Зміни. Нові знайомства і, відповідно, нові знання та можливості.
- Які основні цілі та плани на майбутнє?
Дуже хочемо відновити наш День Синього Каменя. На час карантину, як і у всіх, діяльність була на паузі, тому тепер з новими посилами та силами маємо розвиватись ще активніше.
- Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Ловитись за кожну можливість, кожне знайомство та використовувати. Робити все щиро, з любов’ю та ніколи не жаліти себе. Поки є вогонь – палайте і діліться цим вогником з усіма. Нехай нас заражає не корона вірус, а бажання до позитивних змін.
Матеріал підготував координатор проєкту «Центр розвитку громадської активності» у Львівській області Павло Медина. Проєкт реалізовує громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» за підтримки Європейського фонду за демократію.
