fbpx

Оксана Процюк: Коли хочеш мати легке життя, то полюби свою роботу

Наша рубрика #ЛідериЗмін наповнюється новими історіями про людей, які творять зміни у своїх громадах. Ми продовжуємо розповідати в рамках цієї рубрики про координаторів нашого проєкту «Центр розвитку громадської активності» в областях.

Наша рубрика #ЛідериЗмін наповнюється новими історіями про людей, які творять зміни у своїх громадах. Ми продовжуємо розповідати в рамках цієї рубрики про координаторів нашого проєкту «Центр розвитку громадської активності» в областях.

Сьогодні нашою гостею є Оксана Процюк, яка творить зміни і допомагає іншим робити те ж саме, а ще вона координаторка проєкту «Центр розвитку громадської активності» в Івано-Франківській області.

  • Оксано, розкажіть про себе, свої хобі.

Доволі часто у житті нам доводиться слухати у різних контекстах слова про те, що все йде з дитинства. Свого часу ця «мантра» мене навіть добряче дратувала. Але, коли пропустила її крізь мізки, то насправді відчула, що вона заслуговує на цей статус частовживання. Якось у дитинстві, напевно ще у початковій школі, я почала писати свої перші вірші, згодом верлібри, відтак навіть прозові кавалки. Напевно все розпочалося з того, що мій старший брат Степан Процюк, який нині є відомим українським письменником, вже тоді робив свої перші кроки в літературі. А мені малій дитині, очевидно, подобалося наслідувати дорослого брата, який вже на той час закінчив інститут і навіть вчився в аспірантурі. Хоча напевно немало вплинуло на мене й те, що народилася в сім’ї вчителів, батько мав величезну бібліотеку, у якій зібрав майже всю українську класику, мама любила читати, красиво розмовляла. А ще бабунька Ганна по маминій лінії, яка хоча й не мала вищої освіти, бо так склалося у неї життя, проте віртуозно володіла словом, знала напам’ять сотні пісень, читала світову класику. Одного разу я читала «Собор Паризької Богоматері», який, здається, був програмним твором у школі. Бабуня підійшла до мене і чітко розповіла якийсь цікавий епізод, відтак охарактеризувала головну героїню Есмеральду. Я подумала, що бабуня читала мою книжку, але коли вона мені сказала, що це було кілька десятків років тому, то я була шокованою…

Тому, очевидно, слово є моїм фахом і моїм хобі, що приносить мені радість. І з цього приводу я навіть часто жартую: коли хочеш мати легке життя, то полюби свою роботу…

У журналістиці моїм улюбленим жанром є інтерв’ю, який, попри закиди скептиків, вважаю багатогранним, найскладнішим і найцікавішим водночас. Для мене інтерв’ю є особливою розмовою з людиною, до якої я завше готуюся. І моя підготовка стосується не тільки важливої теми, якій присвячено сам діалог. Якомога більше прагну знати про своїх респондентів, прочитати чи навіть розпитати про них.    

  • Як Вас можна описати читачам одним реченням?

Цілеспрямована, комунікабельна, відверта; мені, на жаль чи на щастя, притаманне загострене почуття справедливості; відчуваю огиду від маніпуляцій і брехні; залюблена в життя і люблю по-доброму жартувати.

  • Ви працюєте журналісткою, чи вдається співпрацювати з громадськими активістами?

Відколи стала координаторкою проєкту «Центр розвитку громадської активності» в Івано-Франківській області, який реалізовує громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» за підтримки Європейського фонду за демократію (EED) моя співпраця з громадськими активістами значно поглибилася. Акцентую на комунікації з молодими активістами з різних територіальних громад Прикарпаття. І скажу відверто, що після написання низки історій успіху громадських організацій і проведення численних інтерв’ю з лідерами змін, я переконалася, що справжніх громадських активістів є багато, просто про їхню діяльність мало знають. Особливо мене приємно вразило, що дуже багато креативних, мегапозитивних і просто класних молодих людей розвивають свої села без піару, а з почуттям якогось синівського обов’язку…

Умисне не називатиму тут прізвищ громадських активістів, щоб нікого не забути. Але неймовірно тішуся, коли, наприклад, активіст із села Маняви має у своєму наробку 35 впроваджених проєктів, які сприяють розвитку територіальних громад, а активістка із села Старі Богородчани є успішною тренеркою з питань громадської участі, залучення молоді, гендерної рівності, управління різноманіттям…

Вірю, що невдовзі громадські організації відіграватимуть важливу роль у розвитку своїх громад зокрема і нашої країни загалом. Хоч перші кроки на цьому шляху вже зроблено.          

  • Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?

Свою громадську діяльність я розпочала після закінчення університету. Тоді ми з моїм товаришем створили громадську організацію і проводили культурно-мистецькі події.

Але все почалося, як кажуть, серйозно зі стартом реформи з децентралізації влади. Ось уже понад 6 років реформа з децентралізації влади в Україні (зокрема на Прикарпатті) стала важливою, цікавою і креативною частиною мого життя, оскільки її ідеї і цілі є для мене світоглядно близькими. Адже належу до невеликої когорти тих, які взяли на себе сміливість і відповідальність популяризувати децентралізацію, доносити до людей об’єктивну інформацію про її переваги. Зокрема з травня 2015 року я працювала експертом з комунікацій Офісу реформ в Івано-Франківській області. А з березня 2016 – до сьогодні – працюю регіональним консультантом з питань комунікацій в рамках проєкту USAID «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні (ПУЛЬС)», який впроваджує Асоціація міст України. Тобто я належу до команди успішних людей, які працювали над створенням та становленням об’єднаних територіальних громад Прикарпаття.

  • Пам’ятаєте, який проєкт був першим?

Це був проєкт «Діалог» (Агентство США з міжнародного розвитку), який мав на меті прискорення процесу децентралізації в Україні. Учасники проєкту створювали та розширювали сприятливе середовище для проведення реформ системи місцевого самоврядування і забезпечували широку підтримку процесу децентралізації.

  • Які виклики були перед вами?

Не секрет, що рівень довіри українців до влади перебуває у негативній площині. Тому на початку впровадження децентралізаційної реформи люди сприймали її насторожено. Пригадую, коли ми з консультанткою з правових питань Івано-Франківського РВ АМУ Марією Баран приїхали в одне із гуцульських сіл розповідати про переваги децентралізації на схід села, то складалося таке враження з розмов учасників, що дехто із них сприймав нас як шпигунів (Авт. – Сміється). Але день за днем, особливо після добровільного об’єднання територіальних громад, що стали на цей шлях першими, коли переваги стали очевидними, реформа почала ставати популярною, ставало дедалі більше її прихильників…

  • Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5 відсотків мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?

Як на мене реформа децентралізації влади дала поштовх громадській активності, оскільки люди на місцях отримали можливість впливати на прийняття управлінських рішень. Свідченням цьому є те, що більшість територіальних громад Прикарпаття впевнено крокують шляхом прямої учасницької демократії, участь громадян у процесі прийняття рішень на місцевому рівні є очевидною. Найпопулярніший інструмент участі серед громад Івано-Франківської області – громадські слухання. Прикметно, що серед громад, де діють консультативно-дорадчі органи, найчастіше зустрічаються молодіжні ради. Деякі громади, у яких вже функціонує низка інструментів участі, готові удосконалити наявні та запровадити нові.

Проте не всі можуть бути громадськими активістами, так само як і письменниками, журналістами, художниками чи управлінцями… Головне – бути на своєму місці.   

  • Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?

Якраз завершується моя кількарічна місія консультантки з питань комунікацій в проєкті «ПУЛЬС», який впроваджує Асоціація міст України за підтримки USAID. Як на мене, цей проєкт став знаковим для України і Прикарпаття зокрема, оскільки його консультанти максимально долучилися до створення та становлення об’єднаних територіальних громад Прикарпаття, а також здійснювали їхній інформаційний, юридичний супровід, надавали консультативну допомогу щодо соціально-економічного розвитку на етапах утворення та розвитку ТГ.

  • Які основні цілі та плани на майбутнє?

Як говорив Стів Джобс, дуже важливо мати мужність слідувати своєму серцю та інтуїції. Вони, так чи інакше, вже знають, що ви справді хочете зробити. Все інше – другорядне… Звісно, що майбутнє залежить від того, що ми робимо сьогодні. Тому продовжуватиму працювати над висвітленням життя громад, історій їхнього успіху… Сподіваюся на нові знайомства зі справжніми лідерами змін, особливо з громад, віддалених від обласного центру. Ну, й самовдосконалення…  

  • Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?

Головне – вірити у правильність обраного шляху, не сумніватися у власних силах, спиратися на команду однодумців і не розчаровуватися, а також не зволікати зі стартом, оскільки велику перевагу отримує той, хто швидше зробив помилки, на яких можна вчитися.

Розмову вела Софія-Марія Кравчук в рамках проєкту «Центр розвитку громадської активності». Проєкт реалізовує громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).

Facebook
Telegram
Twitter
Автор
Схожі останні новини
Залишіть заявку і ми надамо Вам інформацію, яка Вас цікавить
Телефонуйте
Пишіть нам у месенджери
Заходьте
вул. Олени Кульчицької 2, Тернопіль