Продовжуємо наповнювати рубрику #ЛідериЗмін новими матеріалами. Ми розповідаємо про тих, хто заряджає своєю активністю і еко свідомістю. Розвиток громадянського сектору це обов’язок, якщо ми хочемо рухатися в правильному напрямку. Саме тому сьогодні познайомимо вас з Діаною Попфалуші зі міста Лева, яка давно вже працює над розвитком еко свідомості на Львівщині і не тільки.
- Розкажіть про себе, звідки, 3 цікаві факти про вашу організацію
Діана. Родом із Закарпаття, але вже 9 років живу і працюю у Львові. У 2017 році долучилась до ініціативи “Zero Waste Lviv”, а в 2018 співзаснувала однойменну ГО. Однак, з травня 2021 року працюю як експертка та тренерка незалежно від організації.
Факти про мене:
- промотувала компостування органічних відходів до того, як це стало мейнстрімом;
- адоптувала кролика, на прикладі та разом з яким розповідаю про тестування та тваринах та закликаю до свідомого поводження з тваринами;
- паралельно працюю у Відділі посольства Австрії з питань освіти, науки та культури у Львові.
- Як Вас можна описати читачам одним реченням?
Натхненна активістка, яка зацікавить вас екотематикою так, що ви будете впевнені, що саме цього хотіли ХД.
- Як Вам вдається співпрацювати з громадськими активістами в різних громадах?
Першочергово, це особисті контакти та підтримання дружніх зв’язків після спільних проєктів. Саме тому я вважаю участь у конференціях та круглих столах важливою, в першу чергу, через можливість нетворкінгу та знайомста з потенційними партнерами/ками.
- Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?
Мій активістський шлях розпочався із молодіжного обміну в 2013 році в Німеччині: волонтерячи для ГО “Екосфера” з Ужгорода, я отримала можливість 2 тижні пожити у будинку-навчальному центрі біля міста Ганновер (Німеччина), який був повністю енергоефективним та забезпечував потреби в електриці за допомогою сонячних панелей. Там я вперше познайомилась із веганкою та почала задумуватись над етичністю виготовлення одягу і косметики. Тоді в мені прокинулось бажання зробити щось більше, аніж просто бути студенткою і ходити на пари, а коли побачила перші результати своєї діяльності, то твердо зрозуміла, що екоактивізм це саме те, з чим я хочу пов’язати своє життя. Після цього я ще 2 роки активно волонтерила та організувала проєкти з названою вище ГО, а в липні 2015 року створила свою ГО – “За ЕКОрозвитк”, а в 2017 році стала частинкою Zero Waste Lviv.
- Пам’ятаєте, який проєкт був першим?
Першим моїм проєктом у ініціативі Zero Waste Lviv була участь у організації Zero Waste Challenge на початку 2017-го року. Насправді, це трапилось випадково: через друзів я долучилась до перекладу посібника про свідоме споживання, який мав стати основою челенджу. І під час перекладу так трапилось, що я долучилась до організації цього челенджу, а потім ще до одного і вже не було вороття назад і я стала частиною ще тоді ініціативи Zero Waste Lviv.
- Які виклики були перед вами?
Викликів було кілька:
– відсутність профільної освіти (читай – диплому екологині): серед чиновників/ць продовжує побутувати думка про те, що коли в тебе немає диплому про вищу освіту з певної спеціальності, то ти не маєш права займатись активізмом у цій сфері; не сперечаюсь, є галузі, де самоосвіта не аплікабільна, але у багатьох випадках на онлайн-курсах чи семінарах можна за більш стислий термін дізнатись більше, аніж за роки університетського навчання, самоосвіту та онлайн-курси також ніхто не відміняв; відповідно, на початку своєї діяльності я стикалась із перешкодами через відсутність диплому екокологині, хоча в багатьох аспектах мої знання не поступались тим, у кого він був.
– відсутність досвіду: “ми хочемо 25-річних молодих активістів/ок з 20-річним досвідом роботи” – стандартна схема, яка, на жаль, поки що скасована не була; тому створення своєї організації було, фактично, єдиним виходом для того, аби здобувати необхідний досвід і вчитись на своїх помилках і здобутках;
– потреба створювати нове і пояснити складні терміни простими словами: підхід zero waste був для України у 2017 чимось новим і незрозумілим, наше завдання було подати це зрозуміло і доступно, що не завжди можливо;
– вік і стать (ейджизм і сексизм зайшли в чат): зайчиком і котиком мене називали часто, казали, що краще вийти заміж, а не оцим активізмом займатись, один раз зі мною навіть не хотів говорити один функціонер з університету, допоки не привела свого колегу-хлопця, на якого від дивися, коли я розповідала про проєкт, і якому він відповідав, коли я задавала питання. Але з часом ти нарощуєш захисні механізми, стаєш впізнаванішою, і тебе це менше зачіпає; на початках також стикалась із дискримінацією за віком, бо як 20-річна дівчина може пропонувати якісь системні зміни (спойлер: ще й як може!), але з досвідом приходить і ігнор цих закидів.
- Які виклики стоять зараз?
Зараз найбільшим викликом продовжує бути зміна системи: як загальноуправлінських у органах влади, так і з експертної точки зору – системи поводження з відходами. Щодо першого, то я не заперечую важливість бюрократичної пам’яті, але багатьом державним органам потрібні якісні зміни, які полегшать роботу їм самим і активістському середовищу, а також сприятимуть їхній співпраці. Щодо другого, то тут жахає невелика кількість кращих практик, які можна перенести в Україну, і страх перед новими підходами до теми: зокрема, перехід від моделі боротьби з наслідками – поводження з відходами – до попередження проблеми – управління ресурсами.
- Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5% мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?
Львів – максимально активне місто, у цьому мені пощастило. Активістське середовище тут доволі тісне, хоч і невелике, однак через інструменти, які зараз пропонують мешканцям/кам та ГО – наприклад, конкурси соціально-культурних проєктів “Зробимо Львів кращим!” та Громадський бюджет – зросла безпосередня можливість впливати на розвиток громади. Також посилюють цей вплив петиції на місцевому рівні, які вже стали доволі серйозним інструментом впливу на рішення депутатського корпусу. Тому, я вважаю, що із збільшенням промоції та створенням таких і схожих інструментів у інших громадах та Львові зокрема, відбудеться посилення участі громади у змінотворчості.
- Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?
Найбільше пишаюсь першим розробленим мною методичним посібником на тему “Поводження з відходами”, яким зараз користуються активісти/ки та вчителі/ки в усій Україні. Кошти на реалізацію були отримані від Львівської міської ради.
Інший проєкт – створення першого в Україні урбан-саду при школі. Цей проєкт було реалізовано на базі Школи №69 м. Львів (зараз – Ліцей інтелект), у рамках якого було створено 15 грядок для 1-4 класів цієї школи, де кожен клас має свою грядку і може вирощувати все, що забажає. Кошти на проєкт було отримано завдяки програми Британської ради “Active Citizens”.
Кошти для проєктів шукаю через розсилки на різноманітних порталах, підтримуючи зв’язки з існуючими донорами та міською радою.
- Чим ще ваша організація може бути корисна для інших?
Звертаючись до мене і Zero waste Lviv, ви отримуєте:
- залучення фахівчинь у сфері поводження з відходам з наголосом на попередження утворення відходів;
- досвід більше 20-ти реалізованих проєктів, половина з яких – міжнародні;
- долучення до всеукраїнської спільноти через Zero Waste Alliance Ukraine та міжнародної zero waste через участь у міжнародних мережах.
- Що мотивує вас займатися громадською діяльністю?
Найбільша моя мотивація – це зробити місто, у якому я живу, чистішим та більш стійким до змін клімату, а також підтримка людей.
Коли я бачу, що в мене по сусідству встановили баки для збирання органіки, до запровадження яких я долучилась, а люди туди активно викидають харчові залишки і вважають це доброю практикою. Коли по сусідству один з таких контейнерів крадуть, а люди самі звертаються до компанії за тим, щоби поставили новий.
Коли я бачу вмотивованих учасниць свого тренінгу, які просять презентацію і матеріали, аби на їх основі вчити молодші класи у своїй школі.
Коли голова ОСББ телефонує тобі і каже, що сусідні ОСББ теж хочуть такі компостери і де їх замовити.
Коли я розумію, що проєкти та заходи мають прямий якісний і кількісний результат: підвищення свідомості населення і зниження відсотку змішаних відходів у моєму місті і інших населених пунктах.
- Які основні цілі та плани на майбутнє?
Планую напрацювати та випустити посібник для вчителів/ок та тренерів/ок на тему мінімізації відходів та zero waste, у якому буде розроблено 10 занять, що полегшить втілювати екологічну повістку на місцях. Також планую посилено працювати у сфері екологічного консультування бізнесів та громад, тому якщо маєте на меті екологізувати місто чи місце роботи, то ви знаєте, де мене знайти.
Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Не боятись робити помилки та питати порад у колег/жанок, які довше у сфері. Без набитих ґуль, на жаль, не обійтись, тому сприймайте кожен фейл як крок назустріч успіху, а не особисту поразку (бо у 99,9% випадків це так і є). Не забувайте відпочивати та турбуватись про себе, тому що без вас зміни не відбудуться!
Матеріал підготував кординатор проєкту «Центр розвитку громадської активності» у Львівській області Павло Медина. Проєкт реалізовує громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» за підтримки Європейського фонду за демократію.
