«Проєкт громади України 2031» кожного дня поповнюється новими прогнозами від експертів, які крізь призму своєї діяльності розповідають можливі сценарії розвитку територіальних громад через десять років.
Сьогодні ми публікуємо матеріал, який дещо відрізняється від попередніх, адже в ньому йдеться про вибори, діяльність місцевих політичних партій та виклики, які вливатимуть на розвиток громад. Своїм прогнозом ділиться Ольга Айвазовська, голова правління «Громадянської мережі «ОПОРА».
- Учора ми бачили тотальну монополію національних партій на місцевому рівні. Сьогодні вже є чимало локальних партій, які представляють конкретну громаду чи невелику територію. Що нас може очікувати завтра?
Я не пророкую майбутнє, оскільки сценаріїв розвитку подій є багато навіть в перспективі 10 років. Під час визначення конфігурації виборчої системи важливим є контекст та рівень розвитку політичних інститутів. Партії в класичній формі вже не існують, вони не є носіями ідеології, яку можна визначити через позиції щодо економіки та ринку, ставлення до власності і особистих свобод, прав людини тощо. Переважають програмні засади, які більш гнучкі до суспільних настроїв, тому і плинні, особливо у внутрішній політиці, через це популісти ще більш успішні на виборах у всьому світі. Щодо монополії партій на участь у виборах, то це хибний шлях до місцевого самоврядування, яке не потребує великих коаліцій та має іншу природу функціонування, ніж державна влада. Тож, при природному розвитку подій, національна партійна монополія буде лише утверджуватись, бо вона більш оптимальна для управлінських процесів. Паралементській партійній коаліції легше функціонувати, домовлятись та формувати уряд, ніж коаліції з самодостатніх сотень депутатів, нічим не зкріплених та не об’єднаних. Втім, партійна модель добре працює на практиці, бо це організаційно спроможне об’єднання, з певним ступенем саморегуляції на рівні партійних політик та процедур, якщо партії розвинуті або на цьому шляху. Імітація політичних структур, які є лише юридичними особами тимчасового використання, що функціонують на основі домовленостей між дуже вузькими групами політиків, олігархів, медіа-власників, такі ж крихкі, як і між необ’єднаними групами.
Відповідно, якщо партійне будівництво буде спровоковане партійними монополіями на виборах, то воно в різних конфігураціях залишиться з нами і місцеві еліти вже підлаштовуватимуться під цей формат. Немає ідеології або чітко задекларованих програмних цілей у як національних, так і місцевих політичних партій, тому немає сенсу їх розмежовувати. Локальні програми не дадуть партіям рости до національних проєктів, а всі інші проблеми в обох груп політичних організацій є тотожними.
- Чи можливий перехід з локальної в національну партію, за яких умов?
Національний порядок денний. Без нього партія не має шансів вирости за межі власної ніші. Не менш важливим є фактор лідера та медійної присутності. У нас чимало прикладів того, як міські голови, представники місцевого самоврядування ставали топ-політиками, що цілком природно. Набувши певного досвіду в місцевій політиці, управлінській практиці, легше формувати довіру до власної спроможності серед широких електоральних груп. Втім, потрібно не лише мати цей досвід, а і перейти на інший рівень завдань і цілей: внутрішня та зовнішня політика, безпека, економіка тощо. Медійні та фінансові ресурси вже є додатковими трамплінами. На жаль, ми мали багато прикладів на національних виборах дуже витратних кампаній, з постійною присутністю політиків на масованій зовнішній рекламі, на найбільш рейтингових телеефірах та в соцмережах, але без змісту це не дає очікуваного ефекту. Гроші примножують політичний потенціал, коли ж він дорівнює нулю, тому ресурси вже множаться на нуль та не дають жодного ефекту. Тож, найважливішим для локальної групи при переході на національний рівень є перспективна електоральна ніша, національний порядок денний та яскраві й змістовні лідери.
- На кого може бути попит у виборця 2031-го року? (нові обличчя, господарники, технократи?)
Про це ще рано говорити. Наш цикл політики дуже обмежений в часі, як і різні тренди спрацьовують у декількарічній перспективі, але не 10 років. Політичний маятник змінює запити та настрої, від «нових облич» без досвіду – до «міцних господарників» з практикою управління. Я би пропонувала не займатись ворожінням на кавовій гущі, бо за 10 років тренд може встигнути змінитись декілька разів поспіль, а ставити завдання для себе, громадянського суспільства, політичного сектору. У виборців потрібно виховувати критичне мислення (не критиканське ставлення, а саме критичне мислення), а потенційним управлінцям – накопичувати компетенції. Від цього, я переконана, всі лише виграють. В іншому випадку нас чекає політична катастрофа, коли виборці, що живуть у парадигмі теорій змов, заперечення науки та природних політичних або раціональних процесів, здійснюють свій поверховий політичний вибір. У той же час цим користуються малозмістовні політики, які просто вивчили електоральні рефлексії.
- На Вашу думку, що потрібно робити вже сьогодні активним людям у громадах, які хочуть\можуть прийти до влади у муніципалітетах у 2031-му?
Брати участь у місцевих виборах 2025 року. Не впевнена, що потрібно чекати аж 10 років, щоб долучатись до місцевого самоврядування. Серед ключових запитань, які повинен майбутній політик поставити собі: “Для чого та для кого я це роблю?” Відповісти на нього варто чесно та без прикрас. Серед реальних потреб у досягненні успіху, як на мене, це люди, які можуть бути гідними в одній команді, ресурси та підтримка прийдуть за людьми. Але ключовою є зміна, яку ви несете. Якщо бачення її немає, то навряд вам варто йти в політику.
- Як еволюціонують виборці і вибори за ці роки? (Якщо можливо 3 сценарії – оптимістичний де дійсно еволюціонують, песимістичний – деградують, реалістичний).
Цілком реалістичним є сценарій, що ми залишаємось як суспільство на тому ж рівні розуміння власного впливу, прав та громадянських обов’язків, як і до цього. Але спокус і втручань буде значно більше, бо відсортувати достовірну інформацію від маніпуляції людині в епоху постправди на фоні тотального впливу неконтрольованого середовища, як то соціальні мережі, анонімні інформаційні канали, значно важче. Втім, я все ж оптимістка.
- Чи стануть вибори прозорішими і чеснішими через 10 років? І чи хтось зацікавлений у цьому в Україні?
Прозорішими вибори будуть на 100% більше, адже багато процесів буде відкрито для широкого загалу, що пов’язано з цифровою епохою. Дані будуть доступні в онлайн-режимі, процеси піддаватимуться аналітиці, все публікуватиметься в машинозчитувальному форматі. Звернення, заяви, скарги надходитимуть до адресата за лічені секунди, бюрократія в цифрову епоху повинна бути оперативною. Кошти, бюджети, витрати на вибори теж неймовірно легко перевірятимуться та порівнюватимуться з фактичними видатками. Щодо чесності, то тут багато пересторог, пов’язаних з кібербезпекою, фейковими новинами і величезним масивом пропаганди, до якої вдаються не лише зовнішні вороги, а і внутрішні гравці одне проти одного. Це виклик, яким сьогодні переймаються в ЄС та США, країнах, які усвідомлюють цінність та вразливість демократії. Сподіваюсь, що ми опинимось в таборі держав, які вирішують проблему та м’яко регулюють середовище, а не використовують загрози для згортання свобод, або є полігоном для використання новітніх технологій на громадянах.
Проєкт «Громади України 2031» започаткувала громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад». Мета проєкту – допомогти керівництву муніципалітетів з перспективи оцінити розвиток власної громади та акцентувати свою увагу на стратегічних питаннях вже сьогодні.
Відповіді на запитання кожного експерта публікуються окремо на сторінці та сайті організації. Усі отриманні відповіді увійдуть в електронний збірник «Громади України 2031 – можливі сценарії розвитку», який буде у вільному доступі.
