Громадські організації є важливим елементом розвитку громад, адже вони об’єднують активних людей – генераторів позитивних змін. Гарним прикладом такого твердження є активності громадської організації «Дієва громада» у Берегометській громаді. Про діяльність цієї організації ми поспілкувалися з її головою, депутаткою селищної ради та приватною підприємицею Катериною Стражир.
- Катерино, яка місія діяльності Вашої громадської організації? Для чого ви створились й дієте?
У 2011 році, коли я познайомилася з проєктним менеджментом, я зрозуміла, що це потужний інструмент для залучення коштів і реалізації місцевих ініціатив, до яких ніколи не доходять руки у влади. Цю ідею я носила з 2011 до 2015 року. Це зараз дуже багато говорять про громадські організації, знають чим вони займаються, який у них є вплив. А в той час мало хто чув про громадські організації. У 2015 році я знайшла однодумців. У листопаді ми провели перші збори, дуже активно вичитували статут, хотіли вписати туди все, чим ми можемо бути корисні. Підійшли до цього дуже старанно, вичитували статути інших, на той час уже успішних, громадських організацій. Але, звісно, не могли передбачити усе те, що нам буде потрібно у подальшому. Тому без внесення змін не обійшлось, але кістяк нашого статуту залишився. Ми створені для того, щоб захищати права та інтереси членів нашої організації та членів територіальної громади, на території якої діє організація.
Наша організація працює в Берегометській громаді, але також долучаємося до проєктів інших організацій, наших партерів з інших громад. Працюючи з кимось, на іншій території, ми набираємося досвіду, зростаємо.
- Ви говорите про однодумців. На старті їх було багато?
Ні, ледве трьох наскребла. Тоді я досить довго розповідала що таке громадська організація й майбутні співзасновники знайшлися. Але зараз нас набагато більше, офіційно – двадцять чотири людини. У нас є багато однодумців, багато тих, хто нас підтримує.
- Якою реалізованою ідеєю чи ініціативою пишаєтесь?
Перший проєкт, який реалізовувала громадська організація, був з французами: «Українські Карпати та французькі Альпи зближаються». Ми порівнювали передгірську територію українських Карпат з передгірською територією Альп, містечко Шамбері. Ми відкривали для французів українські Карпати, те, як у нас живуть люди, як досліджуються, використовуються, експлуатуються схили наших Карпат та порівнювали їх з альпійськими схилами. Так, у Шамбері раз у два роки проводиться фестиваль гірських професій. Ми брали у ньому участь, знімали фільм «Котилася торба… або зустрічі у просторі без меж» і показували як з висотою змінюється ремесло, побут місцевих жителів, від найвищої точки гори Томнатик аж до Чернівців. Ми починали з горян, які живуть на полонинах, пасуть овець і до Чернівців – культурної, наукової столиці. У проєкті були задіяні і гірськолижний комплекс «Мигово», як яскравий приклад експлуатації схилів Карпат і Чернівецький національний університет, який працює над професійним становленням людей, які освоюють Карпати. Також був залучений Національний природній парк «Вижницький», який досліджує схили, місцева влада та телеканал «Буковина», який знімав фільм. Гадаю, ми яскраво показали культурну складову.
Це не був оголошений проєкт у вигляді заявки. Ми самі народжували цей проєкт, ми ним жили. У нас не було ніякої фінансової зацікавленості, ми вкладали кошти для того, щоб відкрити Україну Франції.
З таких, які принесли користь громаді, які можна побачити, пощупати, це був перший проєкт, який громадська організація виграла на конкурсі. Це був проєкт ААР/ПРООН “Сталий розвиток сільських територій Чернівецької та Одеської областей”. Там було небагато – 6 тисяч євро, за які ми могли зробити щось корисне в громаді. Відтак, ми провели комплексну термомодернізацію дитячого садочка «Росинка» в смт Берегомет. У приміщенні було лише пічне опалення, не було регульованої температури, взимку завжди було холодно, не було роздягальні. Нам вдалося утеплити садочок, зробити котельню, розводку батарей.
У цьому проєкті, за умови успішної реалізації соціального компоненту, відкривався економічний. Жителі громади могли податися та отримати гроші на розвиток бізнесу. Чомусь тоді люди боялися подаватися, не вірили в успіх. Але в рамках проєкту у Берегометі відкрилося на той час три бізнеса. Три людини отримали по три тисячі євро. Я була долучена до відкриття туристичної агенції, також відкрили дизайнерську студію і школу англійської мови. Усі вони до цього часу працюють.
- Чи будете продовжувати роботу громадської організації?
Звичайно. Це ж моя «дитина», я її кохаю, люблю і вирощую.
- Що б порадили очільникам та членам інших громадських організацій в інших громадах?
Під лежачий камінь вода не тече. Навіть якщо вам здається щось неможливим, то насправді можливо все. Проєкт, який ми реалізовували, був першим в Берегометській громаді із залученням донорських коштів. Тоді ні депутатський корпус, ні голова селищної ради до кінця не вірили, що можна буде ті гроші взяти і здійснити такі якісні зміни. Має бути злагоджена команда, налагоджений діалог з місцевою владою, у іншому випадку буде важко. Має бути конструктивний діалог, розмежування хто що робить і мають прислуховуватися одні до інших.
Найбільша проблема у тому, що люди з громадських організацій дещо по-іншому мислять, ніж представники влади. Зараз ми у громадах, в однакових умовах і для поступу вперед маємо дивитися на розвиток громади з позиції розвитку бізнесу. Громади мають працювати над залученням інвестицій, створенням сприятливого інвестиційного клімату. Тут громадськість може допомогти. Тому важливо знайти спільну мову. А шукаю точки дотику на рівні інтуїції. Тут нема загального правила. Ми живемо в одній громаді, знаємо один одного та можемо налагоджувати продуктивну комунікацію.
Матеріал підготував координатор проєкту «Центр розвитку громадської активності» у Чернівецькій області Андрій Кучуран. Проєкт реалізовує громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад», за підтримки Європейського фонду за демократію (EED).
