Рубрика #ЛідериЗмін поповнилася новим цікавим матеріалом про Іванку Діман – громадську активістку, успішну проєктну менеджерку, волонтерку та натхненницю, яка своєю наполегливою працею змінює Львівщину, і не тільки.
Отож, традиційне інтерв’ю, в якому ви прочитаєте багато цікавого, корисного та мотивуючого.
1. Розкажіть про себе, звідки, 3 цікаві факти про вашу організацію
Мене звати Іванка Діман. Я – львів’янка, працюю у благодійній організації «Львівська освітня фундація» та у волонтерській програмі «Будуємо Україну разом» вже 5 років.
3 цікавих фактів про мою організацію:
– організація з «шизофренією», але не в негативному забарвленні, а про те, що організація має справді великий спектр діяльностей і послуг, які надає. Від волонтерських таборів та роботи з молоддю до роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах, роботи над деінституалізацією до роботи з громадами, священиками, старту соціальних підприємств;
– назва «Львівська освітня фундація» по факту не дуже відповідає дійсності, бо ми не дуже вже й львівські, адже працюємо по всій Україні і хоч і маємо освітню діяльність, однак це давно не єдина наша діяльність.
– наша команда – це люди з різних куточків України, чим ми дуже пишаємось.
2. Як Вас можна описати читачам одним реченням?
Різноробоча в соціальній сфері
3. Як Вам вдається співпрацювати з громадськими активістами в різних громадах? Який найнеочікуваніший проєкт запам’ятався на Львівщині.
Раніше ми пропонували свої послуги, зараз до нас звертаються за підтримкою чи допомогою. І я вважаю, що це точно формула співпраці «win-win», бо громади чи конкретні активісти звертаються з чітким запитом, а не ми намагаємось «прічініть добро».
Для мене найбільш пам’ятним проектом був мій перший БУРтабір у с. Бортники, що на Львівщині. Там я була учасницею і частково організатором. Тоді ремонтувати спорт-зал для школярів цієї школи приїхала молодь зі сходу, зі Львова, а також з Нідерландів.
4. Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?
Я виросла в середньостатистичному, трохи «гопніцькому» районі Львова. У нас не було молодіжних центрів, тому ми «тусувались» на стадіоні. Разом із тим, я була членкинею товариства при церкві УГКЦ, і ми кілька разів на рік навідувались до дітей-сиріт у сиротинцях. Напевно тоді, виникло якесь внутрішнє почуття несправедливості, і хотілось це змінювати. А тоді соціальна педагогіка в УКУ цілком сформувала розуміння важливості бути громадсько активною. А далі мене підхопила Львівська освітня фундація і БУР, і тут вже отримала «інструменти», як це можна робити.
5. Пам’ятаєте, який проєкт був першим?
Особисто мій – робота з нечуючими дітками від УКУ, тоді й вивчала жестову мову. А в БУРі найяскравішим спогадом про реалізацію проектної діяльності був мій перший табір БУР у місті Слов’янськ у 2016 році. Я була однією з організаторів, відповідала за доїзд людей, культурно-освітню програму та комунікацію.
6. Які виклики були перед вами?
На момент реалізації першого БУР-табору переживала чи назбираю достатню кількістю учасників, чи куплю їм всім квитки і вони благополучно доїдуть/повернуться додому, чи ми організували достатньо комфортне проживання тощо. Тобто більшість питань були побутового характеру. А ще у нас постійно ламалась машина, тому ми щоразу шукали різні шляхи як довозити людей на чи з об’єктів.
7. Які виклики стоять зараз? Які ціли ставите на 2021 рік?
Зважаючи на те, що упродовж усіх моїх 5 років роботи в БУР я щороку змінювала посаду, тобто починала з адміністратора таборів, далі була PR-менеджером, HR-менеджером, операційним менеджером, зараз є керівницею відділу, то відповідно і виклики змінювались. Зараз моя посада звучить як керівниця відділу розвитку волонтерів. Моїм основним завданням є стратегування та планування діяльності, а також супровід моєї підкоманди. Все це в певній мірі теж мене постійно «челенджить».
Стосовно цілей, то перша ціль, щоб новий рік ми почали з укомплектованою командою, всю діяльність, яку плануємо втілити, стартували нові проекти, на яких зараз бракує сил і часу.
8. Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5% мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?
Скажу так, я знаходжусь трохи у бульбашці, бо моє коло спілкування зазвичай є проактивне і небайдуже. Тому суб’єктивно скажу, що ситуація у Львові непогана. Напевно, якщо зняти рожеві окуляри, то ситуація буде інша. Тому я їх поки не знімаю.
9. Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?
BUR.LAB Лабораторія відповідальності – навчальна програма для волонтерів, які хочуть втілювати свої проекти. Це можливість для мене бути дотичною до того, щоб бачити, що по всій країні є молодь, яка прагне вирішувати ту чи іншу соціальну проблему. Це класно знати небайдужих і бути дотичною до організації навчання для них.
10. Чим ще ваша організація може бути корисна для інших?
Досвідом (ред., – сміється)
11. Що мотивує вас займатися громадською діяльністю?
Люди – найбільша цінність, ресурс і натхнення.
12. Які основні цілі та плани на майбутнє?
Цілі особисті – постаратись не захворіти і щоб всі рідні і близькі були здорові.
У робочих питаннях – не здавати позицій і працювати над новими ідеями, вчитись і бути відкритою до нового.
13. Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Не боятися діяти, але попередньо дослідити актуальність вашої ідеї. І якщо на теперішньому етапі ще не сфорумували свою ідею, долучайтесь до інших. Бо це досвід, який є безцінним.
Матеріал підготовлений координатором проєкту «Центр розвитку громадської активності» у Львівській області Павлом Мединою.
