Сьогодні наша рубрика #ЛідериЗмін переносить на Львівщину для знайомства з неймовірно активною панянкою Яриною Волошин, яка творить себе та творить зміни у свої громаді. З громадського сектору в крісло депутата та буде вже на іншому рівні розвивати громаду.
- Розкажіть про себе, звідки, 3 цікаві факти про вашу організацію.
Я народилась і майже все життя живу в с. Муроване біля Львова, зараз воно є центром Мурованської громади. Вчилась у місцевій школі, співала в хорі: займалась майже всім, що потрапляло в зону видимості.
- Як Вас можна описати читачам одним реченням?
Never give up, мабуть. Пафосно, але чомусь в голову прийшло першим. Мабуть тому що я вірю у постійний рух і прогрес – якщо ти не будеш сидіти на місці, то рано чи пізно видимі зміни тебе доженуть.
- Як Вам вдається співпрацювати з громадськими активістами в різних громадах? Який найнеочікуваніший проєкт запам’ятався на Львівщині.
Я насправді причетна до діяльності кількох громадських організацій та проєктів і маю досвід співпраці з різними середовищами. Інколи здається, що це моя конкурентна перевага)
- Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?
Громадською діяльністю у різних виглядах я займалась ще певно з класу 7-го. Добре пам’ятаю, як під час Помаранчевої революції в 11 років прийшла до школи вся помаранчева. Це мабуть був початок. Потім було багато всякого – і за формою, і за змістом.
Першим дорослим досвідом громадської діяльності, де була системність, ціль і команда, я вважають досвід роботи з Молодіжним центром «Нові Орбіти», який знаходиться у Львові, на Левандівці. Там люди, які мені дуже близькі за духом. Та й історія відновлення комунального мистецького центру «Супутник», де працює «МЦ «Нові орбіти», сповнена романтики та детективів.
5.Пам’ятаєте, який проєкт був першим?
Історія почалась у 2014, коли частину парку на Левандівці, де стояв колишній закинутий кінотеатр, вирішили забудувати житлом, громада виступила проти й ініціативна група почала відновлення «Супутника», як центру, який потрібен Левандівці, а особливо молоді, для якісного дозвілля. Потім це приміщення відновило свої функції і стало комунальним Культурно-мистецьким центром «Супутник». Метаморфози, які переживає «Супутник» за 6 років – приголомшливі. А що найголовніше, для мене він залишається найбільшим натхненням і прикладом, як громада може творити свій простір і як молодь може організовувати свій час.
Тому, звісно, для мене завжди честю буде пригадувати період нашої співпраці приблизно у 2017-2018 роках. Я працювала над різними проєктами у сфері громадянської освіти і отримувала кайф.
Потім мені дуже захотілось цей дух і ідеї перенести і в свою громаду і в 2018-2019 роках я активно займалась молодіжною політикою у своїй громаді. Певні процеси тягнуться ще досі, дещо потребує перегляду та відновлення. Зараз маю кілька ідей, як цю історію активізувати.
А з 2019 року я працюю в Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем». Це крутий досвід , крута команда, і можливість адвокатувати зміни на державному, законодавчому рівні.
На останніх виборах я стала депутаткою у своїй громаді і починаю роботу головою комісії з гуманітарної політики – освіти, культури, молоді, спорту, медицини і соціального забезпечення. Це можливість об’єднати весь свій різнобічний досвід і додатково спрямувати на посилення і розвиток цих компонентів у громаді. Сподіваюсь, що тут буде нагода залучити громадських активістів з різних громад, запозичити досвіду.
- Які виклики були перед вами?
Щодо викликів: я постійно маю 2 страхи – не бачити далі власної бульбашки і не відчувати актуальних потреб.
З першим страхом я намагаюсь працювати власне за рахунок широкого кола спілкування з дуже різних середовищ. Поки ніби допомагає. Другий страх загострився особливо зараз, тому що обмеження і карантин створили особливості, які треба відчути і зрозуміти. Я весь рік активно працювала, щоби мої власні вміння і навики в діджитал-середовищі були на високому рівні, вивчала нові інструменти
- Які виклики стоять зараз? Які ціли ставите на 2021 рік?.
Тепер, на порозі 2021, боюсь, що цього вже замало і це для себе бачу основним викликом. Треба зрозуміти, як спрямувати ресурси, щоб робота у громаді та на громаду була інклюзивна і доступна, та ще й актуальна і цікава. Це для мене основний виклик і ціль на 2021 рік – вирости і навчитись нового та використати це ефективно.
8. Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5% мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?
Активність – поняття розмите. Я для себе оцінюю ситуацію не такими категоріями. Для мене важливо, чи є у людини бажання щось змінювати і змінюватись самій. Говорити, що все апріорі погано і не так як ми хочемо можуть майже всі. Брати участь в змінах – набагато менше. Знати, які зміни робити і як їх робити – боюсь, що тут цифра може бути нижча і за 3% і це лякає, бо у людей загалом досить низька обізнаність і компетентність і питаннях життя громади – хто за що відповідає, які зміни відбуваються у зв’язку з децентралізацією, які можливості це нам дає і як їх можна використовувати. Тому для мене визначальною є не активність, а компетентність громадян чи, принаймні, вміння визнавати, що я чогось не знаю і тому не коментую. З цим проблеми – минулорічні експерти з військової стратегії та політичних технологій цього року стали імунологами і мало кого це лякає.
9. Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?
Не можу виділити конкретний проєкт – для мене всі ідеї, навіть найменші, цінні і важливі. Основний ресурс, який я інвестую – це мій час. І оцінюю, у першу чергу, його. Фінансування на більшість проєктів – це донорські кошти міжнародних організацій. Постійно моніторю актуальні пропозиції та шукаю цікаві можливості, але навіть якщо це фінансування є – рідко проєкт обмежується тільки тим, що прописано в статтях бюджету: маємо з колегами звичку обсаджувати донорський проєкт додатковими кущиками, які доповнюють ефект від продукту чи ідеї, яку ми розробляємо і це майже завжди власні внески.
10. Чим ще ваша організація може бути корисна для інших?
Якщо говорити про «ЮрФем», де я зараз працюю, то ми постійно напрацьовуємо продукти, якими можуть скористатись всі зацікавлені у роботі з захистом прав жінок та прав людини загалом. Там багато прикладної інформації для адвокаток та адвокатів, але є і ті продукти, якими можуть скористатись всі бажаючі, хто хоче будувати справедливе суспільство. Якщо говорити про роботу у громаді, то наша громадська організація готова до співпраці та обміну досвідом. Зараз відкриваються додаткові можливості, у тому числі, міжмуніципального співробітництва. Думаю, що шукатимемо нових шляхів і нових можливостей у цьому напрямку.
11. Що вас мотивує творити в громадському секторі?
Мені подобається бути причетною до великих процесів. Великих – не обов’язково масштабних. Мені подобається бачити зміни, бачити як моя робота і робота сотень і тисяч чудових людей змінює щодня наше суспільство. Це мій шлях пробувати щось нове. Хтось багато подорожує, хтось відкриває для себе нову їжу, а моє зацікавлення – це громадська діяльність, де я зосереджуюсь на темах, які мені цікаві і у яких я відчуваю свою експертність. Це робить мене цілісною.
12. Які основні цілі та плани на майбутнє?
Найближчими цілями для себе бачу добре розібратись у бюджетних процесах, щоб мати можливість ефективніше реалізовувати ідеї у громаді, а також посилити себе у діджитал-активностях. Цього року моя донька нарешті вмовила мене зробити їй блог, але ми дійшли до компромісу: тематика має бути і мені цікава. Тому вона знімає книжкові огляди, але інколи додаємо лайф-стайл. Для мене YouTube – це хороший інструмент громадської освіти, який треба навчитись використовувати. Хочу у цьому працювати далі.
13. Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Скільки б років Вам не було, починаючи себе у чомусь новому – керуйтесь своєю совістю та своїм розумом. Тоді все працюватиме. Успіхів!
Матеріал підготував координатор проєкту «Центр розвитку громадської активності» у Львівській області Павло Медина.
