Ми продовжуємо рубрику “Історії нескорених” і сьогодні знайомимо вас з активісткою з Краматорську – Анастасією Вировою. Анастасія з 2015 року працює юристкою в центрі громадського контролю «ДІЙ – Краматорськ», команда якого є фахівцями у питаннях прозорості та функціонування органів влади, доступу до публічної інформації, партиціпації, проведення адвокаційних компаній та питань, пов’язаних з журналістикою та діяльністю ЗМІ.
Більше цікавого про Анастасію читайте в нашому інтерв’ю.
- Розкажіть про себе, свої хобі
З 2012 року працювала по спеціальності на одному з заводів міста Краматорська, а в 2015 році стала займатися громадською діяльністю, яка припала більше до душі та зрозуміла, що робота повинна подобатись і приносити задоволення від її виконання. Так і сталося. Тому, незважаючи на два роки з яких я виходила на службу, досі займаюся громадською діяльністю.
Проходила військову службу у 2017-2019 роках у Краматорському прикордонному загоні, маю друзів військових. Тому на прохання виїхати з міста наприкінці березня віднеслася з розумінням, і вже 2 квітня знаходилася у Дніпропетровській області. Далі через два тижні переїхала з родиною (син, мати та пес) до Києва, де працювала продавцем в магазині. Наша організація подала заявку до представництва Чехії з подальшими ідеями для роботи і її було затверджено. Містом для реалізації подальшого проєкту став Кам’янець-Подільський, де я зараз і перебуваю.
У вільний від роботи час стараюсь займатися чим і раніше, прогулянки з собакою, ввечері – час з дитиною та пошиття одягу. Я не перший раз проживаю у Хмельницькій області, тому проїхатись по гарним краєвидам ще раз – було дуже приємно.
- Опишіть себе для читачів одним реченням
Несу повну відповідальність за своє життя, не боюсь труднощів і живу в задоволення відштовхуючись від зовнішніх обставин.
- Чим ви займалися до війни?
До повномасштабного вторгнення працювала у “Дій – Краматорськ” юристкою, жила собі спокійне життя з маленькою дитиною та песиком. Прогулянки, робота, друзі та хобі (це пошиття одягу для себе та близьких).
- Громадський сектор: чому саме таку діяльність обрали для себе?
Піти у громадський сектор у 2015 році мені запропонував координатор проєкту «ДІЙ – Краматорськ» – Андрій Романенко. На початку потрібно було займатися консультуванням журналістів з приводу відкритої інформації та представляти інтереси у судах та в інших органах влади.
- Чому саме таку діяльність обрали для себе?
Мені сподобалось, тому що громадський сектор – це сектор за контролем діяльності органів влади та місцевого самоврядування. Далі почалась аналітика прийнятих рішень, вчасних публікацій, розробки методологій та надання рекомендацій органам місцевого самоврядування. До нас ставилися завжди з повагою та приймали до уваги наші рекомендації та консультації.
- Якими своїми проєктами найбільше пишаєтеся?
Найбільше наше «дєтіще» – це проєкт за підтримки чеського організації People in Need – «ДІЙ – Краматорськ». До початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, працювали 5 центрів у різних регіонах України, а саме: Краматорськ, Маріуполь, Вінниця, Запоріжжя та Тернопіль.
- Чи вам вдалося адаптувати свою діяльність в умовах війни? Що було найважчим для вас?
Наразі ми продовжуємо займатися цією ж діяльністю. Ми відкриті для різних регіонів і продовжуємо надавати консультації з відкритості та прозорості влади, механізмів взаємодії з громадянами та допомагаємо журналістам отримати бажану інформацію відповідно до Законів України.
- Що найбільше мотивує вас продовжувати займатися своєю улюбленою справою?
Дуже багато активістів поїхали за кордон, хтось вирішив покинути громадський сектор, хтось став займатися волонтерською діяльністю, хтось зовсім став займатися тим, чим хотів все життя. Розуміючи це та проблеми які залишаються (відсутність контролю з боку суспільства за витрачанням бюджетних коштів, адаптація ВПО у нових громадах, громадськість, яка не розуміє механізмів співіснування з органами місцевої влади), я не можу стояти осторонь, та ще й якщо цим займалась близько 6 років і мені це до душі.
- Чим ваша організація може бути корисна для інших?
Організація займається наступними напрямками:
- Забезпечення прозорості прийняття рішень влади на місцевому рівні. Мережа є джерелом достовірної інформації про реалізацію реформ на місцевому рівні.
- Надання експертної підтримки ОМС та ОТГ з реалізації місцевих політик з врахуванням прав та інтересів мешканців громад.
- Просування в громадах інструментів локальної демократії.
- Посилення спроможності організацій-членів мережі та місцевих активістів.
- На вашу думку, як під впливом війни зміниться сфера у якій ви працюєте?
Змінилась тільки щодо доступу ВПО до інструментів локальної демократії та адаптації у нових громадах. Витрачання публічних коштів завжди потребувало багато уваги, як до повномасштабного вторгнення, так і зараз. Трохи швидше стали розглядатись скарги на громади, які вважали за непотрібне надавати відповіді на запити стосовно кількості ВПО, витрачання публічних коштів. За це окрема подяка Офісу Уповноваженого с прав людини. Попит на роботу, якою я займаюсь завжди є, був і буде. Все залежить тільки від ситуації навколо і того, скільки зусиль потрібно щоб дійти до мети.
- Що зробите перше після закінчення війни?
Після війни сподіваємось повернутися до міста та продовжити свій напрям діяльності, оскільки бачимо необхідність в ньому на різних рівнях. Під час війни з’явилось дуже багато кейсів стосовно доступу до публічної інформації, що можна отримати, а що краще все ж таки не запитувати, що є таємною та конфіденційною інформацією, а що так і залишилось у вільному доступі.
- Україна після війни – якою вона буде?
Немає жодних сумнівів, що після Перемоги, Україні буде достатньо сил для того, щоб відновити міста, стати більш незалежною та йти уперед у тих питаннях, до яких наразі не було часу та можливості.
Матеріал підготовлений в рамках проєкту «NGO relocation», який реалізовує команда громадської організації «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» у партнерстві із Національним фондом на підтримку демократії (NED)
