Продовжуємо розповідати вам історії активістів-переселенців в нашій рубриці “Історії нескорених”.
Наша нова героїня – операційна директорка ГО “Заходи” – Галина Семеніхіна. Крім активізму, Галина також працює в РЛП “Клебан-Бик” – природно-заповідній установі, де вона є провідною фахівчиною з екологічної освіти. Після початку війни Галина була змушена переїхати до Хмельницького, де вона стала частиною дружного колективу ГО “Заходи” та розпочала новий етап своєї діяльності. Як операційна директорка ГО “Заходи”, Галина працює над реалізацією проєктів, спрямованих на підвищення екологічної свідомості та залучення громади до природоохоронних заходів. Її досвід і знання в галузі екології стали надзвичайно цінними для команди ГО “Заходи”.
Більше цікавих фактів про Галину можете дізнатись в нашому інтерв’ю.
- Розкажіть про себе, свої хобі
Я – біологиня, мати 2 дітей – сина і дочки.
Народилась та вирісла у маленькомі місті Авдіївка Донецької області, яке наразі потрощене ворогом. Вже тричі переселенка, я не здаюсь і продовжую рухатись вперед.
І в роботі і в житті цікавлюсь екологією, природою, яка постійно мене дивує та надихає. Люблю фотографувати природу, трошки малюю у графічному редакторі. Мала досвід написання книги про цінний та неймовірний куточок природи Донеччини. Оскільки я працюю в природоохоронній справі, можна сказати, що моє хобі стало моєю роботою.
- Опишіть себе для читачів одним реченням
Мій досвід – моя суперсила.
- Чим ви займалися до війни?
До війни і зараз я продовжую працювати у РЛП “Клебан-Бик”. Моя робота – навчити маленьких і дорослих українців/ок бути еко свідомими та полюбити природу своєї країни через демонстрацію її краси і унікальності.
Я проводила тематичні уроки екологічного напрямку, екскурсії та різноманітні заходи, активно знайомила молодь з природою рідного краю Донеччини на прикладі нашого парку. Досліджувала флору і фауну парку, фільмувала птахів, тварин та рослини, щоб показати всю велич і красу природи. Хоча війна багато змінила, я і зараз продовжую займатися екологічною освітою населення, і молоді зокрема, та знайомлю мешканців моєї нової громади з чудовим і багатим світом природи Донеччини.
- Громадський сектор: чому саме таку діяльність обрали для себе?
Громадський сектор для мене це можливість реалізувати свої ідеї. Мені завжди хотілось робити щось цікаве для людей, що я і робила в силу своїх можливостей. Тепер я можу робити набагато більше, бо поруч зі мною є однодумці. Це важливо, адже командою робити проєкти набагато легше і цікавіше.
Після чергового переїзду в Хмельницький я розгубилась. Адже були знову втрачені всі зв’язки – друзі, знайомі. Почала шукати в інтернеті якісь заходи, бо знаю з досвіду, що для ВПО часто щось проводять. І тут я побачила об’яву про збір ВПО для обговорення проблем та рішень. І я пішла. Виявилось, що організатором цього заходу були ГО “Заходи”. Я познайомилась з хлопцями та запропонувала свою діяльність. Спочатку я проводила свої екологічні заходи на базі коворкінгу ГО “Заходи”, а потім мене взяли в команду, оскільки я маю певний досвід з написання та реалізації проєктів і отримання грантів. Наразі я є операційною директоркою ГО “Заходи”.
- Якими своїми проєктами найбільше пишаєтеся?
Мої два найкрутіших проєкти – це мої діти. Окрім цього пишаюсь ще одним своїм проєктом – книгою, яку я сама написала. Завдяки їй тепер в багатьох куточках України дізнались, що Донеччина це не тільки індустріальний регіон, а й унікальні природні ландшафти, флора та фауна. Також вважаю свою роботу в екоосвіті теж своїм проєктом і пишаюсь тим, що змогла багатьом молодим людям привити любов до природи та навчити їх екосвідомості і вони тепер цікавляться проблемами екології та їх вирішенням.
- Чи вам вдалося адаптувати свою діяльність в умовах війни? Що було найважчим для вас?
Я адаптуюсь з 2014 року, із самого початку війни. Тому 24 лютого 2022 року стало для мене шоком, але я доволі швидко прийшла до тями. В цьому контексті слово “звикла” негарне, але за ці роки вже не раз доводилось починати спочатку. Тож і цього разу розпочала наново. Допомогло те, що я зустріла на новому місці класних людей, активних, завзятих, неймовірних. І тепер разом з ними рухаюсь вперед.
- Що найбільше мотивує вас продовжувати займатися своєю улюбленою справою?
По-перше мені подобається те, що я роблю. А по-друге, мене мотивують слова вдячності від людей, для яких я працюю.
- Чим ваша організація може бути корисна для інших?
Одним з напрямків роботи ГО “Заходи” є інтеграція ВПО у нову громаду. Для цього вже багато зроблено і ще багато планується. В цьому, думаю, і є користь нашої організації.
- На вашу думку, як під впливом війни зміниться сфера у якій ви працюєте?
Під впливом війни змінилось все наше життя. Ми знаходимо нові форми і напрямки роботи, постійно розвиваємось. Певною мірою війна стала для нас стимулом розвиватись і робити ще більше.
- Що зробите перше після закінчення війни?
Після закінчення війни я поїду додому і зустрінусь з усіма, з ким мене розлучила війна. Це однозначно. А потім в Крим. Досі там не була. А потім буду продовжувати свою справу та втілювати нові проєкти, які я ще придумаю.
- Україна після війни – якою вона буде?
Україна буде новою. Країну створюють люди. А ми всі точно змінились.
Матеріал підготовлений в рамках проєкту «NGO relocation», який реалізовує команда громадської організації «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» у партнерстві із Національним фондом на підтримку демократії (NED)
