Продовжуємо наповнювати рубрику #ЛідериЗмін новими матеріалами. Ми розповідаємо про тих, хто заряджає своєю активності навіть після 60 років. Розвиток громадянського сектору не лише обов’язково завдання молоді, але і досвідчених людей. Саме тому сьогодні познайомимо вас з Вірою Пухніченко, яка давно вже працює над тим, щоб громадський сектор на Хмельниччині був на високому рівні.
- Розкажіть про себе, свої хобі?
Я, Пухніченко Віра Володимирівна народилася 24 квітня 1956 року. За фахом хоровик. Працювала директором Ярмолинецького районного Будинку культури, а потім повернулась в рідний Теофіполь. З 2006 року – членкиня НСЖУ. Громадська активістка. Керівниця трьох громадських організацій на громадських засадах: «Союз Чорнобиль України», «Теофіпольська Гендерна Рада» та «Зорі над полквою». Сама пишу і видаю збірки віршів.
- Як Вас можна описати читачам одним реченням?
Перчинка.
- Коли й чому розпочали громадську діяльність? Що спонукало вас до цього?
Так сталося, що мій покійний чоловік був на даху зруйнованого реактора Чорнобильської АЕС та взяв участь у її ліквідації. Був нагороджений орденом «За Мужність 3-го ступеня». Держава мало шанує чорнобильців на жаль, тому все добивалася чоловікові сама і в судах. Поряд з ним допомагала його товаришам. У 2007 році вони запросили мене до себе на загальні збори та попросили очолити їх організацію. Погодилася, з того часу я з ними.
Другу громадську організацію вже сама створила у 2020 році «Теофіпольська Гендерна Рада» і захищаю права жінок. Третя моя сама улюблена організація Літературно – поетична студія «Зорі над полквою».
- Пам’ятаєте, який проєкт був першим?
Звичайно, першою була співпраця з чорнобильцями.
- Які виклики були перед вами?
Постійно приходилось «воювати» з владою. Через те, що перевіряли чорнобильські посвідчення безліч разів і постійно вимагали в чорнобильців що підтверджуючі документи. Хоча всім відомо, що їх не було в чорнобильців, бо все знаходилось в архівах обласних адміністраціях. Їм постійно відмовляли в правильному нарахуванні справедливих та законних пенсій. Ми з командою, постійно були в судах… і це продовжується до сьогоднішнього дня.
- Соціологи стверджують, що наразі в Україні лише 3-5% мешканців є активними. Яка ситуація у вашій громаді?
Це правда і я з цим погоджуюсь. Особливо мене «дратує» молодь (не вся звичайно є винятки), яка не активна та байдужа до більшості подій та явищ у державі. І це досить сумно.
Мене, наприклад, хвилює, я не можу, щоб не реагувати або не втручатися.
- Якими проєктами найбільше пишаєтеся? Які у них джерела фінансування і де Ви його шукаєте?
Дуже рада, що мені вдалося величезними зусиллями та все ж встановити в Теофіполі пам’ятний знак «Героям та жертвам Чорнобиля». Це зроблено виключно на спонсорські кошти. Які завдяки співпраці з підприємцями та добросовісними керівниками мені вдалося залучити. Дуже мріяла відкрити музей про подвиг чорнобильців, зібрано безліч матеріалів і кілька спроб було зроблено та все впирається в фінансування. Проте мрію про це й досі.
Впевнена, якщо не зробити цього поки живі чорнобильці. Ніхто цього потім не зробить.
- Чим ще ваша організація може бути корисна для інших?
Громадська організація «Союз Чорнобиль України», безплатно опікується чорнобильцями та їх сім’ями.
- Які основні цілі та плани на майбутнє?
Допомогти всім тим, хто зараз в судах відстоює свої права про повернення пільг та посвідчень. Привертати увагу до проблеми чорнобильців. Ну і звичайно, постійно шукати спонсорів, щоб хоч якусь підтримку і можливість мати допомогти чорнобильцям з бідних та малозабезпечених родин.
- Що порадите активістам, які тільки розпочинають свій шлях?
Ніколи не думати, що ви не здатні щось змінити. Головне бажання, будьте активними, адже активісти завжди перемагають.
Матеріал підготувала координатора проєкту «Центр розвитку громадської активності» у Хмельницькій області Ольга Мороз. Проєкт реалізовує громадська організація «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» за підтримки Європейського фонду за демократію.
